Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Президент Польщі написав лист на Волинь про «різню». ФАКТЧЕК

14:41 08.07.2020
1392

Анджей Дуда надіслав лист до «учасників заходів із вшанування 77-річчя Волинського злочину в Луцьку, Павлівці та Гуті Пеняцькій».

Тест опублікувало Посольство Республіка Польша в Україні на своєму офіційному сайті 5 липня.

Переклад документу з’явився наступного дня у виданні Монітор Волинський, який фінансує Канцелярія голови Ради міністрів РП у рамках державної підтримки Полонії та поляків за кордоном (саме цей переклад використовуємо у матеріалі).

Також, за інформацією видання, лист президента РП прочитали 5 липня 2020 року під час богослужіння в кафедральному соборі Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку в рамках пам’ятних заходів.

Щоправда, «Монітор Волинський» промовчав про те, що лист зачитував дипломат, начальник візового відділу Генерального консульства Республіка Польша у Луцьку Пьотр Матусяк.

Редакція Район.Історія вбачає у листі Дуди цілий ряд маніпуляцій та історичних фейків. Але щоб не бути голослівними, ми звернулися до фахівців, і представляємо детальний розбір щодо фактажу, викладеного у тексті. Лист ми читали разом з кандидаткою історичних наук, представницею Українського інституту національної пам’яті Лесею Бондарук.

Цитата: «Волинська різня, жахливий злочин, скоєний проти польського населення Волині та Східної Малопольщі у 1943–1945 рр., як болісний колючий терен у нашій національній пам’яті».

1. Термінологія. «Волинська різня» – назва польсько-українського конфлікту, якою найбільше оперують прихильники Кремля. Окрім цього, є ще терміни «Волинська трагедія» та «Волинський злочин», «етнічна чистка», що абсолютно не відповідає історичній дійсності, адже польсько-український конфлікт відбувався не лише на території Волині, а також на Галичині та нинішній території Польщі – Холмщині, Підляшші, Надсянні та Лемківщині.

Чи Президент Дуда Холмщину, Підляшшя, Надсяння та Лемківщину нині вважає волинською територією?

А «етнічною чисткою» можна назвати швидше знищення поляками на Холмщині 64 українських православних церков улітку 1942 року, а також операцію «Вісла» 1947 р., де українців сортували та розселяли не більше 10 осіб на польське село, щоб швидше асимілювати.

Читайте також: Волинська трагедія у масовій культурі

2. Хронологія. Перша антиукраїнська акція зі сторони поляків, на згадку про яку історик Ярослав Борщик натрапив у фондах державних архівів України, відбулася в проміжку 8-10 березня 1943 року у селі Переброди (пол. Przebrarze; сучасна назва – Гайове), в гміні Тростянець Луцького повіту.

Інформація цю акцію подається одразу у трьох документах українського підпілля: в суспільно-політичному огляді подій на Північно-Західних Українських Землях (ПЗУЗ), у суспільно-політичному звіті з Луччини за квітень 1943 р. та в огляді суспільно-політичних подій з Луччини.

У них розповідається, що поляки спіймали вісім українців, шість – розстріляли на місці, а ще двох – повезли в район, де їх розстріляв заступник інспектора – поляк.

«З контексту можна припустити, що поляки, які здійснили цей напад, були пов’язані з німецькою владою, можливо, перебували в допоміжній поліції.
Однак про будь-яку німецьку участь чи керівництво в цих документах не йдеться. На підставі цього можна вважати, що ця акція була спланована та виконана безпосередньо поляками із села Переброди. Поляки із цієї бази не лише укріплювали позиції самооборони, але й займались вбивствами українців задовго до 11 липня 1943 року», – вважає Ярослав Борщик.

Також нагадаємо, що 19 квітня 1943 р. поляки разом із нацистами вбили 104 мирних мешканців і спалили українське село Красний Сад Сенкевичівського (нині – Горохівського) району на Волині. Перелік знищених українських сіл та польських актиукраїнських акцій до липня 1943 року, на жаль, довгий.

Читайте також: Трагедія Красного Саду: що сталося на Великдень 1943-го

Цитата: «Волинська трагедія має універсальний вимір, який шокує всю людську спільноту, всі народи. Це був геноцид, який забрав близько 100 тис. жертв і увійшов в історію як один із найкривавіших масових воєнних злочинів, вчинених проти цивільних осіб під час Другої світової війни»

1. Термінологія. Риторика про те, що «Це був геноцид, який забрав близько 100 тис. жертв…» необгрунтована жодними історичними чи демографічними дослідженнями. Це виключно політичний меседж, яким польські політики маніпулюють, щоб приховати злочини поляків під час конфлікту.

2. Кількість жертв. У 2003 році польська сторона заявляла про 500 тисяч жертв, у 2013 році – 300 тисяч, а з 2016 року – 100 тисяч. Польські та українські історики зараз займаються підрахунком жертв на основі документів і готуються озвучити значно реальніші цифри загиблих з обох сторін.

Але все ж не можна зрозуміти логіки в замовчуванні Президентом Польщі українських жертв, серед яких також були жінки і діти, люди літнього віку, звичайне мирне населення, вбите польськими націоналістами за національною ознакою.

За даними українського історика Івана Патриляка, за 1942-1944 роки загинуло близько 14-16 тисяч українців і близько 39 тисяч поляків, за 1945-1947 роки загинуло до 15 тисяч українців, а близько 150 тисяч було депортовано внаслідок акції «Вісла».

Додамо, що Анджей Дуда «оцінив» кількість загиблих українців у 5 тисяч жертв і озвучив цю цифру під час неофіційного візиту на Волинь у 2018 році.

Читайте детально: «То була звичайна етнічна чистка»: повний текст заяви президента Польщі в Олиці. ВІДЕО

Цитата: «Ескалація злочину відбулася в липні 1943 р. 11 липня ми згадуємо як символ терору, як кульмінацію різні. У цей день відбулися скоординовані напади на близько 100 сіл, у яких жили поляки, саме тоді, коли люди збиралися в костелах на недільні богослужіння. Одним із найжорстокіших нападів було вбивство жителів містечка Порицьк, нині – Павлівка».

Ця цитата також не витримує перевірки історичними фактами. У Павлівці загинуло понад 60 осіб, хоч на меморіалі написали 200, врахувавши, за дослідженнями краєзнавця Ярослава Царука, навіть живих, які померли у Польщі. Зрештою, тогочасний костел у Порицьку міг вмістити лише 60 осіб.

Трагедія у Павлівці, (яку українці не заперечують!) відбулася 11 липня 1943 року. Однак, є дуже багато архівних документів, які засвідчують, що початок польсько-українського у цьому селі конфлікту відбувся зі сторони поляків.

А як назвати те, що у 1944 році після приходу радянської влади поляки вирізали більше сотні українців по всій центральній вулиці Порицька?

Читайте також: Туличівська трагедія: правда про трагічні і героїчні події, прихована мовчанням, має бути відновлена. БЛОГ

Міф про напади на 100 сіл на одну ніч воїнами УПА не витримує жодного історичної чи логічного пояснення. Історичного, бо досі ні польська, ні українська сторона не надали жодного документального підтвердження цього факту, а логічного – то навіть у сучасний час мобільних цифрових технологій для професійних контрактних армій провести таку спецоперацію було б дуже складно, а УПА була армією без держави, добровольчою – без підтримки політичної чи фінансової як, до прикладу, Армія Крайова.

Цитата: «Методичні заходи, проведені злочинцями з ОУН-УПА, – яскраве свідчення того, що це була запланована кривава етнічна чистка. Винищення здійснювалося з надзвичайною жорстокістю, жахливої смерті зазнавали чоловіки і жінки, люди літнього віку та діти. До сьогодні неможливо без морального шоку та жаху дивитися на свідчення злочинів. Жодна людина не може бути байдужою до масштабів тієї ненависті та потворного зла, джерелом котрих був безрозсудний націоналізм та зневага до людської гідності».

Абсолютно некоректним як для дипломата, а тим більше для очільника європейської держави – Польщі, є називання Анджеєм Дудою ОУН і УПА злочинцями.

По-перше, не було жодного судового процесу, який би виніс такий вирок. По-друге, за українським законодавством, члени ОУН і УПА (так само як і члени АК у Польщі) визнані борцями за незалежність України.

Нагадаємо, що саме у Польщі на державному і самоврядному рівнях вшановують людей, у яких на руках кров невинних цивільних людей: у Грубешові та Томашові Любельському існують вулиці на честь членів Армії Крайової Станіслава Басая та Зенона Яхимека, які у березні 1944 року керували знищенням десятків українських сіл, серед них Сагринь, Ластів, Шеховичі. Під час цієї операції загинуло 1500-2000 цивільних українців. Польські втрати становили 1-2 вбитих і 2-3 поранених.

Читайте також: Діти 43-го: «А потім я сам переховав маму. Лежала на березових кілках»

Цитата: «Наша пам’ять про Волинський злочин – це вшанування загиблих, обов’язок, якому ми завжди залишатимемося вірними».

Анджей Дуда у своєрідний авторський спосіб вшановує загиблих. Попри існування по-справжньому трагічних місць на території сучасних України і Польщі, діючий президент РП, у 2018 році приїздив впасти на коліна у містечко Олика. При цьому візит був «неофіційним» Тоді наша редакція з’ясовувала мотиви саме такого вибору локації для вшанування жертв Волинської трагедії і не знайшла.

Офіційний сайт Президента Польщі повідомив, що «Анджей Дуда поклав вінок на кладовище в Олиці – на безіменному похованні в братській могилі вбитих поляків і заплатив символічну данину жертвам геноциду в місці, яке не існує сьогодні – польського села Покута на Волині».

Однак, місцевий краєзнавець Анатолій Гура пояснює, що останні поховання на цьому кладовищі датовані 20-30 роками ХХ століття. Про випадки масової загибелі поляків немає ні документів, ні спогадів. Більше того, з червня 1941 року по кінець січня 1944 року в Олиці базувався угорський гарнізон, а це ж союзники нацистської Німеччини. Ніхто б не наважився влаштувати тут таку акцію.

А на осаді Покута було всього 6 хат, де проживало до двох десятків польських колоністів, які з початком протистояння виїхали в містечко Пшебража – осередок польської самооброни. Залишилася тільки одна бабуся поважного віку, яка справді загинула, коли спалювали поселення

То чи є такі неофіційні візити в місця, де насправді, не відбувалося ніякої «різні» достойним вшануванням невинних жертв?

Читайте детально: Тур вихідного дня польського президента, або що (на)робив Анджей Дуда на Волині. ФОТО. ВІДЕО

Цитата: «Від імені Республіки Польща я хочу висловити сподівання, що наш спільний осуд болісного минулого та рефлексії над історією допоможуть побудувати добре польсько-українське майбутнє»

З усіх президентів незалежної Польщі саме цей президент зробив найбільше для маніпуляцій з боку польських політиків, щоб не просто контролювати історію, а й зафіксувати вигідні їм оцінки та інтерпретації, навіть ціною зупинки історичних досліджень та дискусій між фахівцями.

До правління Анджея Дуди польські очільники спільно з українськими висловлювали іншу позицію: не односторонній «спільний осуд» лише з боку Польщі, а «Просимо вибачення і прощаємо» – як з польської, так і з української сторони. Саме така позиція дає можливість виважено сформувати ставлення до польсько-українського конфлікту у середині ХХ століття і продовжувати справді добросусідські польсько-українські взаємини.

Цитата: «Хочу також висловити глибоку подяку українцям, які в жахливі часи різні допомагали полякам, а також подякувати тим людям доброї волі в Україні, які сприяють вшануванню Волинської трагедії та ретельному вивченню історичних фактів».

Єдина правда, наведена у листі.

Читайте також: Священник зі села Рівне врятував від розстрілу понад 100 односельців

Але вона губиться у наборі маніпуляцій подіями і фактами минулого Анджея Дуди, який намагається знову виграти вибори і для цього використовує позицію, на якій протримався всю свою каденцію – на риториці загострення сучасних польсько-українських стосунків.

Підготувала Наталія ПАХАЙЧУК

Коментарі
12 серпня
Сьогодні
Вчора
10.08.2020
09.08.2020
08.08.2020
07.08.2020
06.08.2020
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю