Солідарність жінок під час війни: історії українок в Італії

24 Червня 2022, 11:04
Солідарність жінок у час війни 2021
Солідарність жінок у час війни

Понад 6,6 мільйона українців залишили Україну через війну. Більшість людей, які перетнули кордон, – жінки та діти. Про це свідчать дані Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН).

Станом на 23 квітня італійська влада повідомила, що до країни прибули понад 99 тисяч біженців з України, із яких 51 593 жінки, 12 307 чоловіків та 35 888 дітей.

Як ведеться українським біженкам та хто допомагає їм адаптуватися до нових реалій, з’ясувала кореспондентка Район.Іваничі.

Врятувати і врятуватися

Рішення їхати за кордон Тетяна прийняла на четвертий день після початку повномасштабної війни в Україні. Це не була і чітка обдумана позиція. Швидше, імпульсивний вчинок, просто хотілось кудись тікати, рятувати дітей від стресу та потенційної небезпеки. 

«Емоції, тиск близьких та друзів перемогли. За день спакувала речі. Попрощалась з рідними і наважилась перетнути кордон», – розповідає біженка Тетяна з Іваничівщини, матір двох дітей, яка вимушено виїхала в Італію.

Тут вона зупинилась в сім’ї італійців, де жили й працювали її родичі. Невелике місто Тродіка, що знаходиться в центральній частині країни, стало тимчасовим прихистком для жінки.

Читайте також: Діти війни: як на Волині та Рівненщині народжують поміж повітряних тривог

Далі вона пригадує все як в тумані: хвороби дітей, нерозуміння мови, осуд з боку земляків (бо ж у вас там ще не стріляють), туга за домівкою та близькими. 

Так з’явилася хвиля розпачу та побутових конфліктів із людьми, які надали тимчасовий прихисток. Все це закінчилось повним знесиленням, апатією та депресією. 

Італія. Село Вернацца у Чінкве Терре.
Італія. Село Вернацца у Чінкве Терре

Сумні новини з дому різали серце, щодня картала себе за те, що виїхала. Просто не розуміла, як бути далі, де шукати опору. Хотілося просто повернутися додому, нічого більше не чути та не бачити за кордоном.

Все ж зрозуміла, що відвозити дітей навіть на відносно безпечну територію – не надто вдала ідея, адже прогнозувати, що буде далі – доволі складно, а постійне перебування в укритті може негативно вплинути на несформовану психіку доньки та сина, яким минуло 4 і 6 років. Тоді звернулася за допомогою до психотерапевтки з України, яка надає допомогу в режимі онлайн.

Також поділилася власними хвилюваннями з друзями та колегами. І найважливіше – отримала медикаментозну допомогу від сімейного лікаря. З ним на той момент вже уклала угоду на території Італії. Зробити це допомогла італійка, в якої зупинилася Тетяна.

Італія. Чінкве Терре. Лігурія
Італія. Чінкве Терре. Лігурія

Читайте також: На захисті країни: волинські волонтери та волонтерки – про допомогу фронту

Цеглинка за цеглинкою, життя почало повертатися у звичне русло. Рятувала улюблена робота, яка повністю перейшла в режим онлайн. Зрозуміла, що життя триває попри війну. Приємно вразила місцева енергійна  землячка – Ірина Стисменець, яка допомагала біженкам та біженцям з України. 

Вона підказала, як влаштувати дітей в місцевий дитячий садок. Повністю взяла на себе їхнє оформлення у навчальний заклад. Як виявилось, ця жінка активно займається волонтерством – допомагає не лише тим, хто приїхав з України, а й збирає гуманітарну допомогу для фронту та потерпілих від війни земляків та землячок.

Зустріч українських дітей в італійському садку
Зустріч українських дітей в італійському садку

Допомога іншим

«В Італії я з 2009 року. Приїхала в місто Неаполь по програмі міжнародного студентського обміну AIESEC. Почала працювати, вивчила мову. Оформила та отримала документи на законне перебування в країні, познайомилася з майбутнім чоловіком, який родом з містечка Тродіка, вийшла заміж і саме тому переїхала в цю місцевість. Тут проживаю вже понад десять років», – розповідає Ірина Стисменець, яка активно займається волонтерською діяльністю в Італії.

Гуманітарна допомога, яку збирають в Італії для України
Гуманітарна допомога, яку збирають в Італії для України

Того ранку, коли розпочалась повномасштабна війна, Ірина хоч іще не читала новини, прокинулася з моторошним відчуттям. Коли зайшла в інтернет, все похололо всередині. 

Перші два дні перебувала в стані абсолютного шоку, втратила концентрацію. Потім почала цікавитися, як це відбувається в психологічному плані. Зрозуміла, що сльози, відчуття болю, розпачу, хаос в думках – це звичні прояви стресу в подібних ситуаціях в багатьох людей.

Читайте також: Громада спокійного сну: волонтери з Нововолинська роблять ліжка і шиють подушки для ЗСУ і переселенців

«Після двох днів такого важкого стану, зрозуміла, що так довго продовжуватися не може. Захворію, а в мене є діти, за яких несу відповідальність. Тоді усвідомила, що всю негативну енергію можна направити у більш потрібне русло, ніж просто страждання», – пригадує українка.

Саме тоді Ірина побачила у фейсбуці пост одного священника з Івано-Франківщини, який давно проводить служби Божі в Італії. Він оголошував в місцевій церкві про збір медикаментів і речей найпершої потреби для українців. Жінка подумала, що теж може зайнятися подібною ініціативою. 

На найближчій службі Божій в місцевій католицькій церкві волонтерка також заявила, що починає збір гуманітарної допомоги для українців у себе вдома. 

Гуманітарна допомога для України
Гуманітарна допомога для України

«У моєї сім’ї було приміщення і можливість це робити. Відразу після публічного звернення люди почали приносити речі. Це було щось неймовірне в плані швидкості і кількості речей, які вони жертвували. За перші три тижні вдалося відправити п’ять мікроавтобусів допомоги в Україну. 

Перед моїм домом на вулиці стояли черги людей, які щось приносили. Не встигала пакувати і відправляти, кликала на допомогу інших волонтерів. Також до мене почали звертатися італійці з пропозицією приймати в себе українців. Через таку взаємодію, ми змогли допомогти з житлом багатьом моїм землякам», – продовжує Ірина. 

Гуманітарної допомоги назбиралося дуже багато. Постало питання, як її можна доставити в Україну максимально швидко та надійно. Адже в перший місяць повномасштабної війни, автобуси, які перебували за межами України, не могли перетинати кордон. 

Необхідно було знайти транспорт, який би міг довезти це все до кордону і помічників, які би це все перезавантажили. 

Вдалося знайти надійних волонтерів, які співпрацювали з однією з обласних адміністрацій на офіційному рівні. Вони допомогли все організувати.

Читайте також: Водійки на дорогах Волині: які стереотипи руйнують жінки за кермом

Поступово в Тродіку почали приїжджати біженки та біженці з України. У місцевій міськраді Ірина попросила їхні контакти. 

«Допомога, яку я могла запропонувати їм на той момент – це одяг та інші найнеобхідніші речі, які я вже тоді мала на своєму складі. Люди могли прийти і вибрати, що їм потрібно. Крім того, допомогла записатися їм у місцеве відділення благодійного фонду Карітас, яке два рази в місяць надає допомогу у вигляді продуктових наборів та засобів гігієни. 

Також на території нашої міської ради є великий чоловічий монастир. Там теж надають продуктові набори для біженців. Зареєструвала їх і там. Приміщення, яке використовували під склад гуманітарної допомоги для України, стало недостатньо, довелося просити в сусідки про дозвіл складати речі ще в неї», – наголосила українка.

Передача в Україну з Італії
Передача в Україну з Італії

Читайте також: Жінки в «нежіночих» професіях: три історії з Волині

Італійська сім’я Ірини повністю підтримує її ініціативу, лише діти жаліються, що не бачать мами стільки, скільки б хотіли.

Через те, що в Тродіку приїхали батьки з дітьми дошкільного віку, їм потрібно було відвідувати дитячі садки. І так Ірина дізналась про можливість працевлаштуватися в дошкільний заклад офіційно та допомагати маленьким біженцям адаптуватися до навчального процесу. 

Гуманітарне відправлення в Україну з Італії
Гуманітарне відправлення в Україну з Італії

«Держава стала надавати таким закладам фінансування для додаткової посади мовного асистента, тому запропонувала свою кандидатуру. Так мене там працевлаштували. Тепер допомагаю українкам вже на офіційному рівні. Страху не було зовсім, адже маю власних дітей, а своїх підопічних вже знала і до того. 

Можу впевнено казати, що італійці до дітей-біженців ставляться дуже добре. Намагаються всіляко сприяти, щоб вони почувалися комфортно. З дорослими дещо важче, адже є мовний бар’єр, тому комунікацію налагодити складніше», – додала Ірина.

Безумовно, як і сама війна, переїзд в іншу країну для біженок є величезним стресом. Та попри всі складнощі, завжди можна і треба просити про допомогу. Адже вона передбачена, як на державному рівні, так і по особистій ініціативі. 

Величезну підтримку українкам за кордоном надають саме тамтешні жінки. Окрім того, що це, так би мовити, їхня звична, усталена в суспільстві роль – підтримувати інших, дбати про добробут членів родини, – то це ще й говорить про те, що жінки, як ніхто інший, розуміють потреби саме жінок і дітей. 

Адже піклування – це і солідарність жінок із жінками, і підтримка нас як країни в боротьбі з рашизмом.

Місце збору гуманітарної допомоги в Тродіці
Місце збору гуманітарної допомоги в Тродіці
 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024