На захисті країни: волинські волонтери та волонтерки – про допомогу фронту

01 Червня 2022, 18:06
Штаб гуманітарної допомоги «Ангар» 2101
Штаб гуманітарної допомоги «Ангар»

Минуло три місяці повномасштабної війни в Україні. За цей час кожен і кожна очолили свій фронт. Хто тримає зброю і боронить країну на передовій. Хто доглядає дітей і сіє хліб. Так, не всі чоловіки воюють і не всі жінки залишаються вдома. Головне – робити те, що вдається найкраще.

Хлопці та дівчата на передовій, тішаться техніці, як малі діти

«Наш волонтерський штаб гуманітарної допомоги «Ангар», що в Луцьку, заснований на базі Волинського обласного благодійного фонду «СПІВДРУЖНІСТЬ-ВОЛИНЬ», мистецького простору «ГаРмИдЕр ангар-stage» та театру «Гармидер». 

Відкрили його 24 лютого, першого дня повномасштабної війни в Україні. Волонтери і волонтерки – працівники будівельної компанії, театру, IT-сфери, лікарі, фотографи, відеографи та багато інших. Нас об'єднала спільна мета – матеріальне забезпечення ЗСУ та всіх спецслужб, які працюють для захисту держави під час війни», – розповідає очільниця штабу Ольга Валянік.

Також тут надають гуманітарну допомогу людям, які проживають в найбільш постраждалих від бойових дій регіонів: Харків, Суми, Миколаїв, Київ, Луганщина, Донецьк та інших.

«Наші донатори – звичайні небайдужі люди, які проживають, як закордоном, так і в Україні, міські ради та територіальні громади. Також нас підтримує міжнародна спільнота з різних країн Європи, Велика Британія, Шанхай. Військові тішаться, як малі діти, коли ми привозимо їм отриману техніку», – продовжує пані Ольга.

Читайте також: Діти війни: як на Волині та Рівненщині народжують поміж повітряних тривог

У волонтерській роботі було багато яскравих моментів. Наприклад, у перший день прийшла старша жінка і принесла бинти, а також інші ліки, які дістала з власної аптечки. Хай небагато, але дуже щиро і душевно.

Ольга також не може забути, як вони передали медичний турнікет одному хлопцеві на передову і він через два дні написав, що це врятувало йому життя. 

Волонтери та волонтерки дуже тішаться, коли хлопці й дівчата із зон активних бойових дій надсилають відео з дронів, де вони нищать рашистську техніку. Це надає активістам моральних сил для роботи.

«Хто хоче допомагати захисникам і захисницям – ретельно обирайте те, що купуєте. Саморобні бронежилети і медичні турнікети – це звучить непогано, але їх наявність може більше зашкодити, ніж їхня відсутність. По-перше, маморобні бронижелети важкі. Це впливає на мобільність наших хлопців і дівчат на війні.  По-друге, вони не є якісними. Головна заповідь волонтерів і волонтерок – не нашкодь. Краще зібрати всі гроші разом та купити один якісний, ніж кілька несертифікованих», – наголошує Ольга.

\

Читайте також: «За популярністю та вигодою не ганяємось»: як волонтер/к/и по всьому світу рятують Україну

Турнікети, які використовують військові, виготовлені за певними вимогами, що затверджені військовими медиками різних країн і стандартами Збройних сил України. Всі саморобні девайси можуть працювати через один. Чи можемо ми ризикувати життям, якщо боєць чи бійчиня йде на вихід і отримує поранення? Вони ж знають, що мають турнікет, а він просто лопає, ламається чи не має того результату, який мав би.


Ольга пригадує, що на початку війни багато відеографів зверталося до них з бажанням віддати дрони, якими знімають рекламні ролики, весілля для потреб армії. Такі, на жаль, не завжди підходять. Професійні коштують від 220 тисяч гривень і вище, вони обладнані тепловізорами. Хоч дорогі, але того варті.

Волонтерка розуміє, що не всі люди можуть допомагати фронту. Навіть, якщо людина нічого не жертвуєте на ЗСУ, а просто працює, то вона платить податки й таким чином вже підтримує армію, бо фронт без тилу бути не може.

російська музика назавжди зникла з їхньої творчості

«Після початку війни ми зрозуміли, що українцям стало не до святкувань. Всі урочистості, гучні застілля, танці та співи наші співвітчизники відклали вже до Перемоги. Коли військові боронять фронт від рашистської навали – розваги просто недоцільні», – розповідає учасниця співочого колективу з Нововолинська Ольга Вовчук.

Вона з колегою хоч і не воюють на передовій, та проводять творчу ініціативу «Заспіваймо пісню за Україну», збирають кошти на потреби військових.

До війни репертуар був різноманітним. Співали все, окрім шансону. Тепер творчість кардинально змінилась – виконують лише українські пісні: старовинні, повстанські, сучасні… російська музика назавжди зникла з їхньої творчості.

Хоч у волинян, як і в решти українців, не має часу та бажання святкувати, музиканти твердо вирішили співати і надалі. Раніше цим заробляли на життя, зараз вирішили виступати безоплатно. Підіймають бойовий дух та допомагають армії.

Читайте також: «Мамо, в нас війна!» Як волинянки стали вимушеними біженками

«Ми ж – не москалі, в тяжку хвилину не розводимо руками і не кажемо, «а што я адін магу сдєлать?». Українці – як мурашки: кожен тягне свою маленьку крупинку, спільними зусиллями будуємо вежу омріяної Перемоги!», – наголошує Ольга.

Щоб почати ініціативу, музиканти сконтактували з місцевими волонтерами.

«На початку війни трохи допомагала фронту в нашому місті, так і познайомилася з людьми, які вже тоді дбали про військових: збирали кошти та скуповували все необхідне для них. Саме  вони допомагали зібрати гроші і купити тепловізор для бригади, в якій зараз служить мій брат. Ми з ними стали тісно спілкуватися і я вирішила, що якщо наш дует може якось допомогти, то мусимо використати таку можливість. Впевнені, що кошти підуть на добру справу. Тому й подзвонила цим знайомим волонтерам, сказала, що хочемо спробувати підтримати армію», – розповіла солістка.

Наступним кроком стала домовленість із власником кафе, в якому виступали до війни. Ідею підприємець підтримав, адже і сам постійно займався волонтерством.


Після цього з'явилися дописи в соцмережах про те, що в місті проводитимуть творчі вечори і збиратимуть кошти на ЗСУ.

«Назвали ініціативу «Заспіваймо пісню за Україну». Спочатку був страх, що нічого не вийде. Перед першим виступом дуже хвилювалися, не знали, як сприймуть місцеві мешканці. Оскільки виступали на вулиці, боялися, щоб нікому не заважати. Думали, що нас почнуть засуджувати, адже в країні війна, а ми тут співаємо. Та все ж були приємно вражені, що люди, які живуть поблизу, почали до нас приходити», – продовжує розповідь Ольга.

Читайте також: Громада спокійного сну: волонтери з Нововолинська роблять ліжка і шиють подушки для ЗСУ і переселенців

Кожному, хто залишає кошти, творчий колектив дарує сувенір – браслет в червоно-чорних або жовто-блакитних тонах. А приходять на творчі вечори люди різного віку: сім’ї з дітьми, молодь, є старші люди.

В кінці вечора музиканти відкривають банку з грішми і рахують їх. Потім віддають волонтерам. Кошти, що вдалося зібрати за перші три вечори, доклали до купівлі позашляховика для захисників. Тепер долучаються до збору на мікроавтобус.

Топ вечорів «Заспіваймо пісню за Україну – «Червона калина» від Бумбоксу, та пісні гурту Kalush. Іноді просять виконати старовинні українські композиції.

Колектив і надалі планує виступати та підтримувати фронт. Тому запрошує всіх гостей і мешканців міста прийти в суботу о 18:00 в заклад «FishHouse».

Роблю це, бо отримую задоволення

«Почав займатися волонтерством тому, що мусив щось робити для України. За кілька днів до початку війни отримав робочу візу. Працюю далекобійником і планував їхати в Польщу на роботу. Прокинувся о сьомій ранку, почув, що почалась війна, в 7:30 подзвонив мій директор, сказав, щоб я терміново приїжджав, поки ще можна виїхати за кордон. Я відмовився. З того моменту ми з дружиною почали волонтерити», – розповідає мешканець Нововолинська Петро Поліщук.

На початку повномасштабного вторгнення родич Петра пішов воювати. Тоді йому передали передачу і так трапилось, що він її не отримав. Чоловік зрозумів, що ситуацію так не залишить і вирішив доставляти все необхідне для військових власноруч.

Читайте також: Жінки в «нежіночих» професіях: три історії з Волині

Запитав тоді знайомих хлопців з однієї бригади, що їм потрібно. Просили тепловізори. Вирішив спробувати зібрати кошти. Також в той час сконтактував зі знайомими з Польщі, вони пообіцяли передати їжу.

Приїхало 3,5 тони харчів, які пан Петро відвіз на передову.

Один раз, коли відвозили допомогу на фронт, потрапили під обстріл.

«Стояли говорили, пили каву в селі на сході України, яке вже було практично порожнє. Там була мертва тиша, раніше бачив таке лише у фільмах. Потім почули три вистріли, аж затремтіла земля під ногами. Ми присіли, тоді встали і почали далі розвантажувати допомогу. Заніміли ноги, так було страшно, але після того з'явилося ще більше бажання допомагати», – продовжує волонтер.

Люди дають солярку, продути, готівку та перераховують кошти на банківську карту. Долучаються як місцеві мешканці, так і жителі Луцька, Рівного, інших населених пунктів.


Читайте також: Водійки на дорогах Волині: які стереотипи руйнують жінки за кермом

«Були випадки, що ми приїжджали з питною водою, хлопці та дівчата просто брали 1,5 літрові пляшки і вливали в себе. Також були випадки, що як бачили ліки, просто їх хапали. Найважче тим військовим, які знаходяться під обстрілами, туди нереально відвезти допомогу. Там найскладніше», – зазначає пан Петро.

Волонтерством він займається, бо отримує задоволення. Важко морально, що не може працювати, витрачає власні заощадження. Та розуміє: якщо піде на роботу, то захисники та захисниці залишаться без допомоги. Отримує ж за добу до 20 дзвінків з фронту.

«Можу виїжджати за кордон як волонтер. Є офіційний запит від військової частини. Сам пригнав автомобіль для однієї з бригад. Зупинятися не планую. Адже тільки спільними зусиллями ми наблизимо допомогу. Не важливо на якому саме фронті знаходимося, головне, що робимо це на благо України та наближення Перемоги», – зазначив чоловік.

Коментар
30/06/2022 Четвер
30.06.2022
29.06.2022