стрічка

Гроші тут – не головне, або чому у Нововолинську майже 30 років роздають безкоштовні обіди

14 Червня 2021, 15:49
Безкоштовні обіди у Нововолинську 2626
Безкоштовні обіди у Нововолинську

У шахтарському місті Нововолинськ на Волині працює одна з найстаріших благодійних їдалень в Україні. 27 років тут роздають гарячі обіди одиноким літнім людям, тим, хто не має дому, а також тим, хто опинився в інших складних життєвих обставинах. 

Рік карантину виявився непростим для закладу — через смерть попередньої координаторки їдальня закрилась. На щастя, знайшлися люди, які готові дати їй нове життя, пише Перший.

З понеділка до п’ятниці волонтери готують десятки порцій їжі. «Перший» дізнався, як все працює, і чому гроші тут – не головне.

Як все починалось і чому існує досі

Історія їдальні розпочалась у 1993 році. Заснувала її громадська організація «Суспільна служба України». Приміщення ще тоді вдалося отримати в оренду на пільгових умовах – за гривню на рік.

 

Очільниця місцевого осередку «Суспільної служби…» Марія Карпінська разом з волонтерками не лише готували і роздавали їжу, а й влаштовували поетичні, музичні вечори. Так тривало до 2020 року, коли жінка померла.

«Схожі їдальні «Суспільної служби України» працювали в багатьох містах, але в Нововолинську – єдина, яка проіснувала так довго. Підозрюю, що зараз ця громадська організація існує заради однієї їдальні», – каже нинішня координаторка Марина Єлева.

Згодом їдальнею спробувала опікуватися невістка пані Марії, але з початком карантину дотримуватись усіх обмежень стало надто складно, і заклад закрили. Рік він не працював.

«Як пережили це підопічні? Будьмо чесними, не всі пережили», – зізнається Марина Єлева.

Вона – активістка, голова громадської організації «Світло свободи» і нова координаторка їдальні.

«Вирішили її відновити, бо сотні людей, які досі тут отримували гаряче харчування, залишилися ні з чим», – пояснює жінка.

 

Це погодили на зустрічі з міським головою, місцевим центром соціального обслуговування та підприємцями, які раніше допомагали їдальні.

За рік простою стан приміщення залишав бажати кращого. Тому волонтерки провели благодійний аукціон, лотами на якому були зустрічі з відомими нововолинцями. Таким чином назбирали 12 тисяч гривень – за ці гроші поштукатурили і пофарбували стіни, підлогу на кухні, замінили сантехніку. З ремонтом водопроводу і каналізації допомогла міська рада.

Марина Єлева – нова координаторка їдальні
Марина Єлева – нова координаторка їдальні

Як усе влаштовано

У квітні 2021 року їдальня відновила свою роботу. У будні о 12-й тут починають роздавати обіди.

«Але зазвичай об 11-й черга вже стоїть, а до 13-ї все роздаємо», – каже Марина Єлева.

Щодня приходить від 25 до 55 людей. Їхня кількість залежить від погоди, дня тижня. У понеділок – відвідувачів найбільше. Люди чекали цієї можливості протягом вихідних.

Приходять літні одинокі люди, безхатьки, атовці (малозабезпечені, сироти, ветерани з психологічними проблемами), мами з кількох багатодітних бідних сімей.

«У нас була бабуся, яка регулярно чотири години йшла до нас і ще чотири назад. Справа тут не в кілометрах – просто в неї вже немає здоров’я стільки ходити. Ми про це дізналися і почали возити їй їжу. Історія цієї жінки вразила багатьох – ми стали отримувати посилки персонально для неї», – розповідає координаторка.

Якщо хтось бере їжу для хворого родича, потрібно показати документи, які це підтверджують.

Обід складається з першої страви (суп або борщ), другої (каша, макарони або картопля, з м’ясом або рибою і салат), хліба.

Меню планують з огляду на те, які продукти є. І так, щоб страви не повторювалися.

«Сьогодні – котлети з фаршу, вчора – печінка. Перед тим – підлива до каші з сердечками. Що є, те і готуємо», – каже волонтерка Яна Никитюк.

«Спочатку трохи помилялися в обсягах, але тепер наловчилися, і практично нічого не лишається. Як правило, варимо 32-40 порцій. Якщо бачимо, що людей більше і цього не вистачить – завжди можна швидко доварити ще», – додає Марина Єлева.

Раніше люди їли у приміщенні їдальні, але через карантин скупчення заборонені. Тож столи прибрали, а їжу натомість видають у пластикових лотках і скляних банках (останні люди приносять з дому).

Після карантину традицію їсти разом планують відновити, бо відвідувачі їдальні потребують спілкування: вони знаходять собі компанію в черзі, розповідають волонтерам про зміни у житті.

Водночас тут діє суворе правило: не можна приходити в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння.

«Спочатку було дуже важко відмовляти. Здається, це їжа. Ну, як можна не дати? Але інакше вони постійно приходитимуть нетверезими. Доводиться домовлятися з власним сумлінням і не давати обіди. Перший тиждень деякі відвідувачі обурювались, але потім змирилися. Люди, які в перші дні приходили п’яними, тепер повертаються помитими, охайними і тверезими», – каже Яна Никитюк.

«Також дізналися, що одна жінка брала паски й обмінювала їх на алкоголь. Тому поставили умову – їсти при нас. Інакше не дамо», – зазначає Марина Єлева.

У їдальні працює 10 волонтерок. Щодня – по двоє. Також домовились з місцевим училищем, щоб студенти-кухарі проходили тут виробничу практику.

Графік чергувань складають собі у групі в Вайбері. Готують з 09:00 до 12:00. До 13:00-14:00 – роздають їжу. Далі – прибирання.

Ніхто за це зарплати не отримує, і час на волонтерство доводиться викроювати від основної роботи. Але з цим проблем не виникає, – запевняють. Головне – розуміти, для чого це.

«Маєш чи не маєш час, а на 09:00 мусиш тут бути. Інакше хтось залишиться голодним», – каже Яна Никитюк.

Бувало, що волонтери зникали, бо робота виявилася важчою, ніж здавалося. Один із них, як виявилося пізніше, систематично крав продукти. Після його «звільнення» їжа та мийні засоби перестали зникати.

Чому їдальня потрібна Нововолинську

Благодійна їдальня – єдине місце у Нововолинську, де можна безплатно отримати гарячий обід. Місцевий центр соціального обслуговування таких послуг не надає, – каже соціальна працівниця Іванна Носуліч.

Водночас у місті є понад 300 людей, яким потрібна стороння підтримка. Соціальні працівники допомагають по господарству, готують із продуктів своїх підопічних, а також беруть для них їжу в тій же благодійній їдальні. Щодня до неї приходять 8-10 соцпрацівників, які пізніше розвозять обіди кільком десяткам нужденним. Ще понад 700 людей можуть отримати перукарські, швацькі, столярські послуги на пільгових умовах. Близько 30 людей з важкою інвалідністю живуть у місцевому соціальному закладі.

Інформацію про роботу їдальні поширюють на сторінці «Благодійна їдальня» у Фейсбуці, хоча волонтери й визнають – їхня цільова аудиторія соціальними мережами не користується, це більше для благодійників.

Спрацьовує «сарафанне радіо» – відвідувачі їдальні самі поширюють інформацію про неї, а також волонтери шукають тих, хто потенційно потребує допомоги, на вулиці.

«Їдемо якось з Богданою. Кажу: «Я за кермом, дивлюсь на дорогу, а ти шукай безхатьків», – пригадує Марина Єлева.

Волонтерки сформували списки тих, хто до них приходить і кому їжу потрібно привозити. Кількість останніх хочуть розширити. На свята вони також розвозять продуктові набори. 

За чий кошт існує їдальня

Скільки коштує день чи місяць роботи їдальні, тут не рахували. Оренда приміщення обходиться в 1 гривню на рік. Також міська рада «пробачає» комунальні платежі. А більшість продуктів віддають благодійники.

«Я сама вирощую яблука, а тому маю багато знайомих фермерів. Вони віддають моркву, картоплю, цибулю, буряк. До Великодня нам привезли по одному мішку макаронів, гороху, крупи. Також вдалося домовитися про річний запас цукру і борошна», – каже Марина Єлева.

Запасу круп і овочевих консервів у їдальні вистачить на кілька місяців. Також є домовленості з підприємцями, які торгують м’ясом, рибою і можуть жертвувати частину продуктів.

«Є місцеві бізнесмени, які ще з 90-х допомагають їдальні. Чому вони це роблять? Це питання цінностей. Є один депутат-підприємець, який каже: «Я собі матеріальні блага назбирав, тепер час іншим допомогти», – додає координаторка.

Волонтери виграли грант від «Суспільної служби України», в рамках якого їдальня рік отримуватиме по 5-6 тисяч гривень щомісяця. Також небайдужі люди жертвують гроші.

«Просто приходить жінка, каже: «Я хочу вам допомогти». І дає тисячу гривень. Або навіть помер хтось. Сім’я вирішує не влаштовувати поминки через карантин і натомість приносить гроші нам. «Погодуйте за них людей». Це така данина померлому. Тому страху, що продуктів не вистачить, немає. Завжди можна підстрахуватися цими грошима і піти в магазин», – розповідає Марина.

Активно долучаються місцеві церкви. На Великдень їхні представники передали майже пів тисячі яєць та 200 пасок. Привозять хліб, олію, крупи. Інколи посилки з продуктами приходять із Луцька.

«Мені здається, у нас дуже згуртоване місто. Коли потрібна якась допомога, люди моментально кидаються на поміч: чи комусь гроші на лікування, чи продукти в їдальню», – каже Яна Никитюк.

Міський голова Нововолинська Борис Карпус запевняє, що мерія підтримує їдальню, бо це важливий соціальний проєкт.

«У планах - створити ринок соціальних послуг у місті. Тобто на конкурсній основі обирати організацію, яка надаватиме певну послугу, наприклад, гарячі обіди, а натомість отримуватиме гроші з міського бюджету», - каже посадовець.

 Де знайти на це кошти і як організувати процес, думатимуть з наступного року. Наразі держава таке не фінансує. 

Волонтери ж готові робити цей проєкт безстроковим і мають ідеї для його розвитку. Зокрема, хочуть домовитися з соціальною службою, аби та виділила працівника, який допомагатиме курувати їдальню. Того, хто зможе проводити там весь робочий час.

«Хочемо створити фонд одягу – збирати той, що вже не потрібен містянам, але в хорошому стані, і віддавати нужденним. Є ідея зробити притулок для жінок, що потерпають від домашнього насилля, залучити психолога для реабілітації. Для цього ми шукаємо гранти», – каже Марина Єлева.

Текст: Віта Сахнік

Фото: Ірина Кабанова

Коментар
27/07/2021 Вівторок
27.07.2021
26.07.2021