Невже вертають дев’яності
-
-
>
-
>
-
>
3424
Люди старшого віку пам'ятають дев'яності роки минулого століття. Тоді у країні панувало щось подібне до хаосу.
Закривалися підприємства, організації та установи, ліквідовувалися колгоспи. Масово звільняли працівників. Тож більша половина населення була у постійному пошуку роботи, аби мати гроші на хліб насущний. Саме тоді й почала створюватися така ланка, як підприємництво. Наші мешканці їздили у Туреччину, Польщу по товар, а його реалізовували вдома. На перших порах торгували у розкладних наметах, згодом стали викупляти приміщення і створювати магазини. Завдяки важкій праці деяким вдавалося потрохи ставати на ноги. Однак з'явилася і друга сторона медалі – рекет.
Так і хочеться згадати досить актуальний на той час анекдот.
В одному селі одна жінка запитує у сусідки:
– Маріє, як твої сини поживають?
– Та, дякувати Богу, обоє влаштувалися у місті, - відповідає. Один торгує, то грошей трохи має. Але якісь бандюки вимагають, щоб їм платив.
Другий добре влаштувався. Рекетиром працює.
Зараз трохи смішно, а тоді непрості часи були. Та вистояли, пережили. Однак зовсім недавно довелося почути досить цікаву істрію. Спочатку не вірив. Ще й подумав - невже дев'яності вертають. Але насправді бувають й такі невтішні реалії сьогодення.
В одній із тракторних бригад колишнього колгоспу, де створило свою базу потужне сільгосппідприємство, пропали акумулятори. А так, як його власник має досить хорошу особисту охорону, то вирішили про-вести своє розслідування, не залучаючи правоохоронні органи. Вечірньої пори на-відалися до одного із механізаторів, що там працював, досить дебелі молодці. Майже силоміць запхали у крутий автомобіль і повезли. Чоловік спочатку гадав, що їдуть у контору, може щось треба з'ясувати. Захвилювався вже тоді, коли зупинилися в лісі.
Витягли з машини і защепили руки наручниками за стовбур сосни.
– Признавайся, де сховав акумулятори? – запитували.
– Та що ви, хлопці, які акумулятори, - вже не на жарт занепокоївся чоловік.
Згодом за спиною вистрілили із помпової рушниці.
– Наступного разу влучимо у ногу, – почулося.
Знаєте, що картина не з приємних. Хто його знає, що в них в голові. Кругом ніч, нікого немає. Застрілять і закопають, а потім шукай вітра в полі.
Тож чоловік став казати, що він ні до чого не причетний і не знає про що йде мова. Мовляв, дружина буде хвилюватися, бо бачила їхню машину.
Здається, що подіяло. Бо отримавши декілька досить болючих стусанів, повезли назад. Скинули бідолашного за декілька кілометрі від села. Мусив йти додому пішки.
Отут мимоволі і напрошується висновок: невже знову повертаються дев'яності. Адже тоді, так звані «качки», силою вибивали гроші у торговців. Напевно, власник цього підприємства, який у ці часи починав свою підприємницьку діяльність, вирішив згадати минуле. Ну, а нам доводиться тільки гадати: згадати, чи знову почати діяти ста-рими методами.
Леон КОНДРАТЮК
