Минають роковини з дня загибелі воїна з Павлівської громади

Минають роковини з дня загибелі мужнього воїна з Павлівської громади Володимира Коляно.
Про це повідомили у фейсбуці Павлівської громади.
«19 червня рівно рік тому батьки Володимира Коляно дізнались, що їхній син повертається з передової додому. Дочекалися тата дітки та дружина Світлана, проте вони більше ніколи не зможуть зігрітись в його обіймах, почути тепле любляче слово… Хлопець віддав своє життя задля того, аби інші українці могли жити в вільній державі під мирним небом України», – йдеться в дописі.
Володимир народився 26 липня 1995 року в селі Орищі Іваничівського району Волинської області. Хлопець зростав у сім’ї простих людей, його батьки трудились в колгоспі, тож хлопець змалку знав ціну грошам та цінував працю.
Життя в мальовничому селі Волині вплинуло на хлопця позитивно – він був простим, щирим, відкритим. Його друзі пам’ятають його як веселого, енергійного хлопця, який завжди радо прийде на допомогу.
2001 року Володимир пішов у перший клас Родовичівської школи, де гриз граніт науки до 9 класу. По закінченню навчання у школі вступив в ДПТНЗ «Сокальський професійний ліцей» за професією «Секретар керівника, оператор комп’ютерного набору». Військову службу проходив в місті Бровари з 2013 року по 2015 рік.
2018 року зустрів своє кохання. Майбутня дружина Володимира вже мала двох діток, проте він не побоявся відповідальності і одружився з молодою матусею. Вже через рік у їхньому домі в місті Калуш лунав грайливий дитячий сміх та щебіт їхньої спільної донечки.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії на території України, молодий чоловік розумів, що не зможе миритись з протиправними і жорстокими діями російської армії. Його не влаштовувало, що вороги порушують наші права та цінності, безсердечно забирають свободу і життя ні в чому невинних людей. Тому Володимир вступив до лав тих, кого об’єднувала ідея: боротьба за незалежність, за можливість жити і процвітати у вільній країні.
Він був командиром радіо-відділення взводу зв’язку другого механізованого батальйону.
Військовий трагічно загинув, виконуючи обов’язки військової служби. Травми, несумісні з життям, що отримав на Луганщині, не лише понівечили тіло молодого хлопця, а й скалічили мрії і долі його близьких.
«Завжди усміхненим, добрим, відважним воїном, який не побоявся і пішов захищати рідну землю, запам’ятають Володимира друзі, побратими, родичі, жителі громади. Пам’ятаємо і цінуємо Твій внесок в наше майбутнє. Пам’ятаємо героїчний подвиг!», - додають у групі громади.
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром