«Годі боятися українського минулого і наших героїв», – історик про дерусифікацію Нововолинська

Юрій Велінець – історик з Нововолинської громади. Він ділиться своїми роздумати щодо дерусифікації в громаді та можливими варіантами для перейменування місцевих вулиць.

Про це пише на сторінці Історії Нововолинської громади у фейсбуці. 

«Сьогодні оприлюднили нові запропоновані назви вулиць міста Нововолинська і сіл громади в рамках дерусифікації. Постійно стверджував, що позбавлення міст і сіл радянського минулого (назв вулиць, монументів радянських символів і монументів тощо) вимагає і позбавлення в суспільства комуністичних стереотипів й страху перед українським минулим», – зазначає пан Юрій.

З його слів, у нас досі функціонує практика надавати вулицям назви типу: Світла, Зелена, Тиха, Сонячна. Аргументують це тим, що підбирають нейтральні назви вулиць, бо більшість не хочуть прив'язки до історичних постатей чи подій. І все ж, годі боятися українського минулого і наших героїв! 

У свідомої нації має бути власні єдина мова, релігія, культура й свої герої, і якщо суспільство боїться назвати в честь своїх героїв вулицю, значить у нас досі не звільнена свідомість від ідеології насадженої в минулому москвою. 

Підбір назв вулиць в Нововолинську його вразив. Нарешті у місті розпочали називати вулиці в честь українських національних героїв (С. Петлюри, Л. Лук'яненка, гетьмана Виговського, Коновальця та інших). Великим плюсом є те, що назвали вулиці і визначними для міста людьми (С. Байдовський, Сокольського, Корзонюка). 

«Відзначуає і те, що назвали вулицю і в честь 14 ОМБР, яка нині боронить нашу Україну і є похвальним обрання цієї назви», – продовжує розповідь історик.

Тобто «значних питань до нових назв вулиць Нововолинська немає. Єдине, що він зауважив би,  є ряд митців, поетів, письменників, науковців, які москва привласнила собі, хоч вони є українцями і в силу обставин їхнього часу навчалися в закладах російській імперії і писали російською (Наприклад, Гоголь, Мечніков та інші). Тому вважає, що дерусифікація вулиць є трішки поспішною, адже перш за все потрібно було позбавити багатьох діячів культури і науки визначення, як російських.

Узагальнюючи, процес дерусифікації Нововолинська є більш менш оптимальною.

На його думку, найбільше незадоволення викликало перейменування вулиць сіл Нововолинської громади. Як і в час декомунізації, так і дерусифікації підбір назв вулиць зберіг тенденцію «прикметникових нейтральних назв». 

Виходить, що включно із новозапропонованими назвами у селі Гряди з 12 вулиць лише чотири будуть названі в чиюсь честь (Лесі Українки, Івана Франка, Шевченка, Чорновола) у селі Низкиничі з дев'яти вулиць лише дві (Адама Кисіля і Шевченка). Більшість вулиць типу: Паркова, Зелена, Сонячна, Джерельна, Затишна, Набережна, Тиха, Світла, Садова та інші).

«На жаль, варіанти для перейменування, які я запропонував старості Грядівського округу тиждень назад, назви відкинули. При обранні нових назв вулиць я дотримувався двох принципів: 1) прив’язка до історії самого населеного пункту. 2) Відкидання прикметникових назв, як негідних і таких, що паплюжить українську минувшину практику», – наголошує Юрій Велінець.

Варіанти назв вулиць, які пропонував історик у селі Гряди:

1. Вулиця Інтернаціональна – перейменувати на вулицю воїнів ОУН та УПА. (Обґрунтування: впродовж 20-40-х років ХХ ст. в селі Гряди діяли осередки Організації Українських Націоналістів і ряд місцевих селян діяли в армії УПА: Якоб’юк Андрій Никифорович, Томчук Федора Силівна, Віталій Турчак (до якого велосипедом особисто приїжджав з Володимира до Калусова Арсен Річинський – голова проводу ОУН у Володимирі) та інші.

2. Вулиця Галана (Ярослав Галан – діяч Комуністичної партії Західної України, яка діяла у міжвоєнний період (1921–1939 роки на території Другої Речі Посполитої) – вулиця Левка Лук’яненка. (Обґрунтування: Левко Лук’яненко – український політичний та громадський діяч, письменник, юрист та дисидент. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі. 

Співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України. Герой України. Автор Акту проголошення незалежності України. Провів 25 років у тюрмі і на засланні. Він був обраним Народним депутатом України ІІ скликання від Нововолинського в/о № 68 і як депутат опікувався цим округом, в т. ч. і Грядами.

3. Дружби (це асоціація до радянської ідеології. Мається на увазі «дружби народів», які були в СРСР. Додам, що проводять демонтаж «Алеї дружби» в Києві). ­– вулиця Січових стрільців (українське національне військове формування часів Першої світової війни, яке на території Волинського Прибужжя відкривали українські школи, сприяли розвитку української культури і започаткували створення у наших селах театрально-музичних груп тощо).

4. Миру (це асоціація до радянської ідеології. Наприклад: Мыр, труд, май і т. д. і це тоді коли СРСР ніколи не була взірцем миру) – вулиця Героїв України (Обґрунтування: сьогодні ми завдячуємо нашим Героям, які відали життя задля України, задля нашого майбутнього. В їхню честь мають бути названі основні вулиці, площі та зводитися монументи).

У селі Низкиничі:

1. Першотравнева – вулиця Петра Могили (Обґрунтування: Петро Могила - Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі, екзарх Константинопольського патріарха. Особистий друг Адама Киселя. А. Кисіль допоміг йому у створені Києво-Могилянської Академії. Натомість є теорія, що Петро Могила проводив освячення наріжного каменя під Успенську (тоді Покровську).

2. Гагаріна – вулиця Анастасії Богушевич (Обґрунтування: Анастасія Богушевич (в документах Анастасія з Новосілок Богушевичівна) - дружина Адама Киселя, яка опікувалася монастирем після смерті Адама Киселя. За її років було поставлено бюст Адама Киселя в Успенській церкві.).

У селі Тишковичі:

1. Варвари Шевчук – вулиця Теклі Черняк або Просвіти (Обґрунтування: Варвара Шевчук – Герой Соціалістичної праці СРСР за трудову діяльність, проте уже не секрет, як передовики отримували такі нагороди, й з якою метою (часто це крадіжка норм декілька ланок і привласнення одній, яка найбільш «партійна», а мета – спроба моральної стимуляції людини до роботи) Текля Черняк – власниця села Тишкович в 20-30-х роках ХІХ століття, представниця козацького роду – Черняків. 

Власне вона стала ініціатором і за її кошти було зведено Іоанно-Зачатівську церкву в селі Тишковичі. Осередок громадсько-політичної організації «Просвіти» діяв у селі Тишковичі в 20-30-ті роки ХХ століття, яка здійснювала освітній і культурний розвиток села).

На жаль у запропонованому списку дерусифікованих і декомунізованих назв вулиць не врахували жодного запропонованого варіанту. Збережено радянські асоціації Миру і Дружби, а також ім'я радянської колгоспниці Віри Шевчук. У селах є ще одна негативна риса: у селі Тишковичі із 10 назв вулиць 6 - це нумерації провулків (Провулок № 1, Провулок № 2 і т. д.) в Кропивщині із 4 назв вулиць 3 - це нумерація провулків. Провулки також можна було назвати в чиюсь честь.

«Прошу поділитися думками щодо запропонованих назв вулиць, а також пропонувати ваші варіанти», – додає пан Юрій.