Воїн з Іваничівщини не відсвяткує свій новий рік життя

28 Травня 2020, 12:00

1388

До батьків і рідних на Волинь із російсько-української війни не повернулося двоє героїв, які народилися 28 травня.

Юрій Лавренчук (1985-2014) народився у Старосіллі Маневицького району, мешкав у Луцьку.

Був призваний під час першої хвилі часткової мобілізації навесні 2014 року. Спочатку воював у складі 2-го батальйону – перебував на Луганщині, потім в районі Іловайська (село Многопілля). Згодом воював у званні солдата 2-го механізованого батальйону 51-ї ОМБр

Зник безвісти під Іловайськом під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв’язок 28 серпня, був поранений, з того часу його розшукували рідні.

В листопаді 2015 року був похований на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. 4 вересня 2018 року Юрій Лавренчук був ідентифікований за експертизою ДНК.

Залишилися мати, дружина та маленька донька, яка народилася незадовго до того, як її тата призвали АТО.

Указом Президента України № 177/2020 від 12 травня 2020 року, "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Юрій Лавренчук

28 травня 1991 року в селі Волиця на Іваничівщині народився Сергій Дармофал. Навчався у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності. Служив у ЗСУ строкову службу та заочно навчався. Брав участь у роботі духового оркестру.

У квітні 2014-го мобілізований, водій, 51-а ОМБр.

Загинув 1 серпня 2014-го – автомобіль ГАЗ-66 підірвався на міні та перекинувся. Тоді ж загинуло ще п’ятеро захисників України. Вдома залишились батьки, брат, сестра.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).